Тамплієри, які мали неабиякий підприємницький хист, отримали право на торгівлю солотвинською сіллю. Соляний шлях з Підкарпатських копалень в Європу проходив через Закарпаття. Тамплієри дуже добре вміли не тільки торгувати, а й захищати свої економічні інтереси. Вони швидко зводять вздовж всього соляного шляху низку укріплень. Одне з таких укріплень збереглося в Середньому.Це характерна для Західної Європи ХІІ століття оборонна споруда у вигляді башти донжону (башти останньої оборони). Такі башти були дозорними і не призначеними для тривалого проживання. Але якщо була необхідність, вони могли стати потужними пунктами оборони, бо мали добру зону огляду й з неї можна було вести круговий обстріл. Крім того такі башти мали кругову систему валів і ровів. Ці складові мав і Середнянський замок. До того ж перша лінія його валів, що влаштовувалась паралельно стінам башти була підсилена кам’яним муром з циліндричними наріжними баштами. Слідів від тих передових укріплень зараз майже не залишилось.
В 1312 році замком в Середньому заволоділи монахи ордену св.Павла. Вони вв’язалися в затяжні чвари за угорську корону. Після придушення королівської опозиції угорська корона конфіскувала їх володіння й передала більш лояльним власникам.
В XV столітті Середньому надаються міські привілеї, а король Карл Роберт дарує містечко магнатам Другетам. Але інші магнати – Палочі, після довготривалого протистояння закріплюють Середнє за своїм родом. В 1526 році в битві під Могачем турки громлять угорське військо і разом з королем гине останній представник роду Палочі по чоловічій лінії. Середнє і замок переходять до роду Добо. Починається нова доба в історії села, пов’язана з родом Добо. Нові володарі зміцнюють замок і розвивають виноробство в Середньому. Син Іштвана Добо з компаньйонами, силами полонених турок розширює і поглиблюю винні підвали. Їх загальна протяжність сягає чотири кілометри. Про ті роботи зараз нагадує викарбувана на камені 550 років тому табличка, що знаходиться в підвалах, які використовує нині місцевий винзавод «Леанка».
Протягом XVII – XVIII ст. Середнянський замок ще не раз міняв своїх володарів в вирі безкінечних австро-турецьких та австро-угорських війн. В цих війнах замок поступово руйнувався, ремонтні роботи ніхто не проводив, оскільки архаїчно непривітна кам’яна громада вже не відповідала стилю життя дворян XVIII ст.
Після придушення повстання Ракоці, габсбургські війська влаштовували терор в Закарпатських селах, так як багато українських селян брало активну участь у тому повстанні на боці мадяр. Наслідком терору стало масове знелюднення сіл та містечок Закарпаття. В 1720 році в Середньому проживало лише 2 корінні родини, 19 родин переселенців та 11 родин дворян.
Поступово Середнє поверталося до життя. В 1839 році в селі проживало вже 1578 чоловік, в 1891 році – 1861. В селі діяв монастир. Але так як і руїни замку вже не могли претендувати на статус могутньої фортеці, так і село Середнє вже не могло претендувати на статус міста.
В 1919 році Середнє, як і все Закарпаття входить до складу Чехословаччини, в 1939 році – до складу Угорщини, а в 1944 до складу СРСР.
фото Середнього:
